У ХІХ столітті в селі Тараканів церковно-приходської школи не було, хоча робилося припущення, що вона відкриється у 1889 році. Перша церковно-приходська школа відкрилася на початку ХХ століття, у 1910 році. Вона знаходилася у власному будинку на утриманні Тараканівської сільської громади в сумі 215 рублів щомісячно. У ній навчалося 50 хлопців та 24 дівчини. Всього 74 учні семирічного віку. У 1911 році в школі навчалося 52 хлопчики та 24 дівчинки семирічного віку. Заклад утримувався сільською громадою на таку ж суму. У школі було два класи. Навчання велося російською мовою. Писали грифелем на дошці, який залишав сліди на ній. У другому класі школярам видавали зошити та ручки з чорнилом. Вчили писати, читати, рахувати. Учні отримували хороші знання. Школа надавала значну увагу духовному вихованню дитини.
По закінченню Першої світової та громадянської війн у селі школи не було. Люди хотіли збудувати заклад, тому створили комітет із жителів села, до якого входили Іван Романюк, Гнат Ковальчук, Карпович, Пилип Сабада, Віктор Сабада, Василь Тимощук, який тоді був старостою. Комітет погодився з Лясковським з Малих Загорець, що він зведе, задилює і накриє новобудову. Школа була збудована сільською громадою. Вона складалася з коридору, 2 класів, учительської, комірчини, що вела на горище, 3 невеликих кімнат для вчителів, веранди з іншої сторони будівлі. За це Лясковському селяни заплатили 400 пудів хліба, який спочатку брали у млині, а потім у людей. Школу накрили черепицею, яку привезли з села Рачин, але закінчити її не вдалося. Староста села, Віктор Сабада, продав недобудоване приміщення гміні, яка добудувала школу й тепер належала їй.
Початкова школа почала функціонувати у 1922 або 1923 році. Вона була чотирикласною. У першому, другому класах учні навчалися один рік, в третьому - два роки, в четвертому - три роки. Навчання велося польською мовою. На перерві школярі розмовляли між собою українською. Урок розпочинався з молитви, по закінченню навчання також звучала молитва. Учні вивчали українську мову та літературу, математику, географію, історію, співи. Двічі на тиждень, у середу та п'ятницю, до школи приходив священик, який викладав Закон Божий. Тоді навчалося до 30-ти та більше учнів. Батьки купували учням зошити, книжки. Писали на дошці крейдою, у зошитах - перами з чорнилом. Ставили оцінки "погано", "добре", "дуже добре". Учні носили шкільну форму чорного кольору: дівчата - халат з білим комірцем, хлопці - курточки з білим комірцем і штани.
Навчання було безкоштовним. Хто порушував дисципліну, був не добре підготовленим до уроку, карали: ставили у куток на коліна (учнів, які не реагували на зауваження, ставили у куток на коліна на гречку), били лінійкою по долонях. Такі покарання були нормою. Виключали зі школи учнів, які не старалися у навчанні, порушували дисципліну (хуліганили, билися). Та не кожен міг закінчити школу, оскільки батьки залучали дітей до роботи в господарстві.
У початковій школі вчителював Сотничук, пізніше подружжя Червеньових - вона (полька) - 1-2 класи, він - 3-4 класи. Працювала з Полтавщини Симиренко Марія, яка викладала українську мову і літературу, також Голда (жидівка) вчила 3-4 класи.
З першим приходом радянської влади у вересні 1939 року школа була реорганізована. Учні навчалися в початковій школі 4 роки - по одному в кожному класі із викладанням української, російської мов та літератури. Знання оцінювали такими оцінками: "погано" - 2, "посередньо" - 3, "добре" - 4, "відмінно" - 5.
Школа функціонувала й під час Другої світової війни. 1941 року в заклад прийшла працювати Кварценюк Марія Андріївна та її чоловік Петро Прокопович, який до того часу працював у Загорецькій семирічці. Навчання велося українською мовою без російської, але учні вже вивчали німецьку мову. Школярів виховували в національному дусі - бути патріотами своєї країни. Учителі також були патріотами. Як говорила Марія Андріївна: "Найголовніше - навчити дитину стати людиною". Навчання розпочиналося з молитви. У школу приходив отець Ростислав читати Закон Божий. Учні ставили вистави, співали пісні. Упродовж січня - лютого 1944 року школа не працювала, бо тривало визволення населеного пункту від німців. У березні 1944 року в село прийшла вдруге радянська влада і заклад працювала за її системою. Навчання велося українською з обов'язковим вивченням російської мови та літератури. Було ще і таке оцінювання: два, два з мінусом і плюсом, три, три з мінусом і плюсом, чотири, чотири з мінусом і плюсом, п'ять, п'ять з мінусом і плюсом.
Початкова школа існувала до 1966 року. За правління Карабіна Василя Миколайовича, який очолив колгосп "Прогрес", було збудовано нову неповну середню школу. Вона стала діяти з 1 вересня 1966 року.
Першим директором став Сиротенко Марат Михайлович, вчитель географії. Тоді до сільської школи приєдналася Загорецька семирічна, вчителі якої прийшли працювати в Тараканів. Серед них: Каупас (Болба) М.Ф., Глинська З.П., Макарук В.Д., Пилиповець Н.М., Ткачук П.Г., Ткачук М.Я., Турчик І.Я., Біла Н.Д. З 1968 року по 1997 рік заклад очолював Голиш Антон Євгенович. Його заступником з навчально-виховної роботи з часу відкриття і до 1999 року була Болба Марія Францівна.
1 вересня 1998 року директором школи, за бажанням педагогічного колективу, було призначено вчителя фізики та трудового навчання Прокопчука Володимира Олександровича. Він працював на даній посаді до 2010 року. З 1 жовтня 1999 року заступником директора з навчально-виховної роботи стала Король Ольга Леонтіївна, яка працює донині.
Починаючи з 1 вересня 2002 року школа стала функціонувати як загальна середня школа І-ІІІ ступенів. Заступником директора з виховної роботи працює Чорнобай Ольга Петрівна. У червні 2006 року вперше було вручено 23 учням (16 дівчат і 7 хлопців) атестати про повну загальну середню освіту. Серед них одна випускниця - Гіль Катерина за особливі досягнення у навчанні була нагороджена срібною медаллю.
У серпні 2010 року директором школи було призначено Дячука Миколу Георгійовича.
Урочисто та піднесено у листопаді 2016 року школа зустріла своє перше п’ятдесятиріччя.
З першого січня 2018 року навчальний заклад під свою опіку взяла Тараканівська сільська об’єднана територіальна громада. Школу реорганізовано в ліцей. У червні 2018 року 19 ліцеїстам вручено свідоцтва про базову загальну середню освіту та 6 ліцеїстам атестати про повну загальну середню освіту.
Приміщення закладу оновлюються та осучаснюються. Проведено заміну вікон, вхідних дверей, стелі у коридорах та спортивному залі, здійснено перекриття даху. Встановлено котел на тверде паливо. Ведеться капітальний ремонт їдальні.
Навчальні кабінети поповнюються сучасним обладнанням. Початкові класи укомплектовані згідно вимог Нової української школи.
Станом на перше вересня 2019 року у закладі працює 27 вчителів, з них мають вищу категорію - 13 , першу - 3, другу - 6,спеціаліст - 3 , бакалавр - 2, серед них педагогічне звання «вчитель-методист» має Ковальчук Олена Анатоліївна, «старший вчитель» - 6.
У ліцеї навчається 220 учнів.
У жовтні 2019 року у ліцеї відбулося відкриття муралу.
Учні ліцею активні учасники і призери шкільних, районних, обласних заходів, змагань, турнірів, олімпіад, спартакіад. У ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури учениця 10 класу Ковальчук Іванна у 2017 році виборола перше місце. Учениця 9 класу Верейко Іванна стала переможницею Всеукраїнського конкурсу «Золоте перо - 2018». Її вірш опубліковано в збірочці «Магія пера». Випускниця 2018-2019 навчального року Дрозд Софія на зовнішньому незалежному оцінюванні з хімії отримала максимальну кулькість балів – 200.
Взимку снігові запинала вкривають будівлю ліцею та сад. Навесні він потопає у зелені та яблуневому цвіті. Влітку милує око квітами. Ялини та сосни, як вартові, дарують прохолоду та затінок у спеку. А восени знову шкільне подвір’я повниться дитячим гомоном, сповіщаючи про початок нового навчального року.